RSS
середа, 10.03.2010

********************************

Чи потрібні сьогодні нам Стуси?..

Правду говорити хтось мусить!

Хтось обдарований словом

Чи хоча б напівсловом,

Але говорив щоб правду,

Не брехню і не напіправду,

Солодку і гірку,

Як і саме життя,

В лавровім і терновім вінку

Людського буття.

9.03.10.

вівторок, 02.03.2010

****************************

Далеко десь на зорі мерехтить

тиха гавань,

в яку корабель мій хотів увійти,

тиха гавань,

але крізь скелі й бурі треба пройти,

щоб туди увійти,

щоб на берег, вхопивши повітря

солодку краплину, зійти

і далі у далі іти

у безмежні, широкі світи.

2.02.10.


понеділок, 01.03.2010

*******************************************

Далеко десь на зорі мерехтить

тиха гавань,

в яку корабель мій хотів увійти,

тиха гавань,

але крізь скелі й бурі треба пройти,

щоб туди увійти,

щоб на берег, вхопивши повітря

солодку краплину, зійти

і далі у далі іти.

25.02.10.

неділя, 21.02.2010

Німими досить бути рабами,

Бо за любов до отчого краю

Назвуть нас катами.

Скажуть: "Фашисти!"--

Різних мастей шовіністи.

 

Німими досить бути рабами!

Говори, український народе,

Своїми вустами!

Говори калиново,

Барвисто і барвінково!


Говори, говори, не мовчи,

Хай живе твоє щиреє слово!

Живи в Україні, українськая мово!

21.02.10.

понеділок, 15.02.2010

Відчуваю страшенну втому. Бракує свіжого повітря. Немов лебідь з однойменної поезії О. Олеся:

Б'єшся крилами об лід,

Кривавиш білі груди --

Проходять повз байдужі люди.

 

15.02.10.


***************************************

Лютує слів, емоцій хуртовина,

І знічена від тягаря людина:

Постійно бій із вітряками,

Щоденний клопіт, будня драми.

14.02.10.

середа, 10.02.2010

Люди часто не розуміють одне одного. І навіть не роблять спроб зрозуміти інших. Звичайно, всі ми різні. У кожного своє его, своє "Я". Але щоб жити в злагоді та мирі ми повинні прагнути взаємопорозуміння. Відсутність такого прагнення породжує конфлікти, протистояння, словесні й фізичні зіткнення, й навіть війни. Завжди важко робити перший крок назустріч, але без нього компроміс не можливий. Так, без компромісу не може бути взаємопорозуміння. Крок заради цього робити варто. Але, мабуть, є ті випадки, коли компроміс не видається можливим. Наприклад, компроміс із власною совістю або в тому випадку, коли твоя байдужість і попускання зашкодять мільйонам людей або будуть загрожувати життю бодай однієї людини.

Білий тигр. Його зазим'я надворі

Хуртує снігом. Радість дітворі.

10.02.10.

вівторок, 09.02.2010

Думи-вітри, шаленійте, зло трощіть, безжально бийте,

Та ж в сп'янінні битви розум не втрачайте свій

І не зрадьте волелюбний шлях надій НА КРАЩЕ,

Бо все марне буде і пропаще!..

Серце щиросердне, українське, будь готове йти на бій

Ради світла, ради правди, вічних істин, чистих мрій,

Ради долі в хаті власній, ради волі у країні власній!

9.02.10.

понеділок, 25.01.2010

 

Зевес бикам дав роги,

І коням ратиці презентував,

Щоб звикли бить вони дороги,

А зайцю-сіромасі біг швидкий подарував,

Щоб хижий звір його не наздогнав.

Цареві звірів — леву —

Він зуби гострі дарував.

Під стать йому і королеву

Левицю в лісі відшукав

Та гриву королівську дав.

Плавці дав рибам,

Птахам — політ,

Мужність дав чоловікам,

Лани робити із боліт,

Списи, мечі і щит.

Але і для жінок

Припас він нагороду:

Із квіт — вінок,

А від небес — чарівну вроду.

Що дав він їм? – Красу!

Здавалось, дещиця, дрібниця,

Не спис, а так собі, дурниця.

І не збагнув, мабуть, Зевес,

Що з облаштунками всіма

Віддав їм чоловіка!

24.09.09.

Жінкам

(переспів із Миколи Львова, варіант № 2, доповнений рядком)

Зевес бикам дав роги,

І коням ратиці презентував,

Щоб звикли бить вони дороги,

А зайцю-сіромасі біг швидкий подарував,

Щоб хижий звір його не наздогнав.

 

Цареві звірів -- леву --

Він зуби гострі дарував.

Під стать йому і королеву

Левицю в лісі відшукав

Та гриву королівську дав.


Плавці дав рибам,

Птахам -- політ,

Мужність дав чоловікам,

Лани робити із боліт,

Списи, мечі і щит.


Але і для жінок

Припас він нагороду:

Із квіт -- вінок,

А від небес -- чарівну вроду.

Що дав він їм? - Красу!


Здавалось дешиця, дрібниця,

Не спис, а так собі дурниця.

І не збагнув, мабуть, Зевес,

Вельможний недоріка,

Що з облаштунками всіма

Віддав їм чоловіка!

2.03.10.

 
1 , 2 , 3 , 4 , 5 ... 12